Журнал "Художники України"

вересень2005р..

На початку 90-х рр. ХХ ст. у художніх колах України вперше прозвучало ім'я молодого житомирського митця Юрія Дубініна. Глядача вразили його філігранні за технікою та надзвичайно ліричні за образністю графічні роботи. Взагалі, можна вважати, що відправною точкою творчості художник а –графік а Юрі я Дубінін а була серії офортів „Гори – життя моє”. А трохи згодом в итонченість і ліричність пейзажу Житомирського полісся з його багатим етноминулим надих ну ли митця на створення багатьох графічних листів, присвячених цьому живописному краю. Плинув час, і графічні лінії послужили свого роду каркасом для живописних творів вже зрілого майстра.

Юрій Дубінін отримав академічну художню освіту в Московському Державному художньому інституті ім В.І.Сурикова (1986-1992) в майстерні мистецтва графіки і плакату під керівництвом професора О.М.Савостюка і належить до художників традиційної естетичної спрямованості, проте має індивідуальний творчий почерк. Починаючи з 1992 р. брав участь у численних обласних та всеукраїнських, закордонних і персональних виставках, став членом Національної Спілки художників України.

У його роботах поєднуються сила художнього мислення і тендітність образів. Головними героями його полотен стали чоловік і жінка, Він і Вона, вічні Двоє. Він – сильний та мужній, вона – романтична і чутлива. Стосунки між чоловіком і жінкою – це споконвічна таємниця, і митець намагається перенести цю таємницю, всю цілковито, нерозгадану, на полотно. Щоб там вона тріпотіла, дихала як вічна загадка життя.

Його композиції здебільшого лаконічні, без зайвої деталізації, постаті чіткі, виразні, реалістичні. Романтичність образів посилюється плавністю ліній та грою світлотіней, контрастними кольорами та дещо імпресіоністичною живописною манерою.

Так, ж иття – це постійний рух, то чи варто його зупиняти, і, якщо ти – митець, цей вічний рух потрібно підхопити і продовжити, але вже на полотні. Художник прагне допомогти людям відчути радість пізнання краси і гармонії світу. Гармонія і рівновага – це ті поняття яким було зовсім не затишно у ХХ ст. Упродовж всього століття колись така чітка і зрозуміла класична форма піддавалася непередбаченим метаморфозам: постійно мінялися стилі й напрями у образотворчому мистецтві, які намагалися примусити людину подивитися на саму себе під зовсім іншим, несподіваним кутом зору. Проте, зараз, на початку нового тисячоліття, ми бачимо, що мистецтво твориться за тими ж законами, що й за часів Фідія: ті самі закони тяжіння, тектоніки, композиції, гармонії. Світ змінюється, змінюються ритми, загальний духовний стан нашої цивілізації. Та чи настільки змінився світ, щоб зображувати його таким, щоб не можна було впізнати? А люди – їх будова, обличчя – хіба вони кардинально змінилися за цей час? Звернення до античності ніби визначає дистанцію, яку пройшло й прожило людство. Як і античні митці, Юрій захоплено зображає оголену натуру, жіночу красу, що найповніше виявляється у спокої та безтурботності. Образи, створені художником, реальні, справжні, красиві й гармонічні у своїх переживаннях.

Як би ми не ігнорували поняття „людського щастя”, мрія про нього проходить червоною ниткою крізь всі цивілізації і не гасне у душі кожної окремої людини. У цьому сенсі немає великої різниці між людиною, що жила у епоху античності, і нашим сучасником. Спілкування з творчістю Юрія Дубініна дарує глядачеві почуття свята, радості та спокою , якого так бракує багатьом нам у скаженому вирі сірих буднів.

Взагалі , античність посідає значне місце у живописі митця . Він звертається до античних мотивів як у ліричних жіночих образах, так і в дещо іронічних чоловічих. Його твори с повнені динамізму за рахунок гри напівтонів, нюансів співзвучності кольорів та цікавого композиційного рішення, а у деяких з них можна почути справжню „симфонію” вітру з античності. До того ж, н а створення нового, „Таврійського циклу” робіт, провідним мотивом яких є та сама античність, надихнув художника і минулорічний пленер у стародавньому Криму .

Твори Юрія Дубиніна потребують від глядача вміння споглядати, прислухатися. Вони сповнені світлом, звуками, диханням Землі, пахощами трав і квітів . В них можна почути музику води : з вуки музики перегукуються у єдиній симфонії з дзюрчанням струмків та шепотом хвиль моря, грають на „струнах” дощу .

У роботах Юрія Дубініна кожен знаходить щось своє: фахівці визначають його високі майстерність та професіоналізм, звичайні відвідувачі виставок говорять про радість, натхнення та заряд позитивних емоцій, які отримують від його робіт. Його твори послужили ілюстраціями до багатьох прозових та поетичних збірок, бо були співзвучні з емоційним настроєм їх авторів. Але головним є те, що творчість художника не залишає нікого байдужим.

Олена Шульга – критик мистецтва.